Глобальна комп’ютерна мережа Internet

Історія створення Internet

...Все починалось на початку 60-х років ХХ ст.. «Холодна війна у розпалі». Американські військові були в напруженні: військова могутність ймовірного ворога – СРСР – зростала не по днях, а по часах.

Необхідно було терміново прискорити роботу по розробці нових систем захисту і нападу. Але ось біда – всі військові розробки були розкидані по багато чисельних інститутах, університетах, секретних лабораторіях… Необхідна була чітка, налагоджена система, яка дозволяла різним дослідним центрам координувати свою роботу, обмінюватися інформацією по принципу «кожний з кожним». І працювати ця система повинна була таким чином, щоб вихід з ладу одного вузла цієї мережі ніяким чином не впливав на роботу решти.

Що повинно було бути об’єднаним в цю мережу? Звичайно, комп’ютери, які служать мозковим центром будь-якої дослідної лабораторії. Але не тільки вони. Концепція Мережі передбачала інтегрування в єдину структуру багатьох дрібних – локальних мереж. При цьому кожна з них, зберігаючи свою індивідуальність, становилась в той же час єдиною інформаційною структурою.

 І ось в січні 1969 року вперше (на кілька хвилин) була запущена система, яка зв’язала між собою 4 комп’ютери в різних кінцях країни. А через рік нова інформаційна мережа, названа ARPAnet, вже приступила до роботи.

Internet виник у кінці 1960-х років як дітище військових розробок у США і вибухоподібно зріс до світових масштабів. За різними оцінками кількість користувачів мережі оцінюється від 700 млн. до майже 1 млрд.

ARPAnet (ihe Advanced Research Projects Agency) - перше втілення Internet. ARPAnet – мегамережа, що зв'язувала комп'ютери великих університетів і деяких великих урядових установ США. Звичайно, до цієї мережі було під'єднано і міністерство оборони.

ARPAnet давала вченим просто неймовірні можливості: в лічені секунди дослідник, який знаходився, скажімо, в Техасі, міг послати запит на отримання потрібної йому інформації куди-небудь на Аляску – і через кілька секунд потрібний файл вже лежав на його електронному столі.

ARPAnet з кожним роком зростала і розвивалась, з військової і засекреченої Мережа перетворювалась у все більш доступну для цивільних організацій. У 1973 році через ARPAnet вперше «поспілкувались» комп'ютери різних країн. Мережа стала міжнародною.

Зростання розмірів і різноманітності Мережі потребувало повних перетворень механізму доступу до ARPAnet. Такий механізм, названий «протоколом TCP/IP» (Transmission Control Protocol/Internet Protocol), був введений у дію в 1983 році.

Поява протоколу TCP/IP дозволила користувачам з легкістю під’єднуватись до Internet навіть за допомогою звичайної телефонної лінії. В цей же час ARPAnet розділилась на дві частини. Військові для своїх потреб відібрали деяку частину ARPAnet, яка отримала назву MILNET, а решту простору Мережі залишили громадськості. Так народився Інтернет.

Хоча мережа була все ще робочим інструментом вузького кола спеціалістів, її розвиток йшов повним ходом – всього за 6 років її існування в ролі відкритої інформаційної мережі кількість підключень до неї користувачів збільшилась більше ніж в сто разів.

У кінці 1980-х років Internet із секретної мережі перетворився в загально доступну - кількість підключень за шість років збільшилася в 100 разів.

На початку 90-х років пройшла ще одна революція в Мережі - повсюдне розповсюдження графічних способів відображення інформації в Мережі у вигляді Web-сторінок, здатних відображати не тільки текст, як раніше, але і графіку, а пізніше - елементи мультимедіа. В 1988 році була створена технологія єдиної інформаційної Павутини WorldWideWeb.

Це було потрібно для «середніх» користувачів. Мережа втратила свій рутинний вигляд, ожила, заблищала всіма можливими кольорами. Ця подія пов'язана з ім'ям Тима Бернерса-Ли.

Передача Web-сторінок в Internet здійснюється за протоколом HTTP (Hypertext Transfer Protocol - протокол передачі гіпертекстів). Технологія гіпертекстів була придумана ще в середині 1960-х, на початку 1990-х років зв'язала всі ресурси Internet Всесвітньою паутиною «World Wide Web». Користувачі потекли в Мережу потоком. Не тільки спеціалісти учені, а й прості користувачі.

З 1995 року почався справжній бум Internet, що перетворив мережу в найбільший динамічний і доступний засіб комунікації. З 14 квітня 1998 року Internet вийшов на другий рівень розвитку. У США відбувся «запуск» нової Мережі - Internet-2. Її створювачами стали найбільші навчальні заклади, наукові, дослідницькі установи США, а також ряд промислових гігантів.

Швидкість Internet-2 вражає. Вона більш ніж у 1000 разів перевищує можливості найшвидших каналів сьогоднішньої Мережі (30-томна Британська Енциклопедія передається всього за одну секунду).

Комп'ютерне телебачення, Internet-кінематограф переходять із сфери фантазії в розряд звичних явищ. Поки що Internet-2 обслуговує найбільші навчальні і дослідницькі організації і залишається недоступним для широкого доступу.

Internet сьогодні за різними оцінками - це близько 3 млрд. чудернацько зв'язаних гіперпосиланнями Web-сторінок, зокрема, близько 2 млн. у Росії і більше 200 тис. в Україні.

Файлові архіви

Протокол передачі файлів (англ. File Transfer Protocol, FTP) — дає можливість абоненту обмінюватися двійковими і текстовими файлами з будь-яким комп'ютером мережі, що підтримує протокол FTP. Установивши зв'язок з віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл з віддаленого комп'ютера на свій, або скопіювати файл з свого комп'ютера на віддалений.

При розгляді FTP як сервісу Інтернет мають на увазі не просто протокол, а саме сервіс — доступ до файлів, які знаходяться у файлових архівах.

FTP — стандартна програма, яка працює за протоколом TCP, яка завжди поставляється з операційною системою. Її початкове призначення — передача файлів між різними комп'ютерами, які працюють у мережах TCP/IP: на одному з комп'ютерів працює програма-сервер, на іншому — програма-клієнт, запущена користувачем, яка з'єднується з сервером і передає або отримує файли через FTP-сервіс. Все це розглядається з припущенням, що користувач зареєстрований на сервері та використовує логін та пароль на цьому комп'ютері.

Ця риса послужила причиною того, що програми FTP стали частиною окремого сервісу Інтернету. Справа в тому, що доволі часто сервер FTP налаштовується таким чином, що з'єднатися з ним можна не тільки під своїм ім'ям, але й під умовним іменем anonymous — анонім. У такому випадку для користувача стає доступною не вся файлова система комп'ютера, а лише деякий набір файлів на сервері, які складають вміст серверу anonymous FTP — публічного файлового архіву. Отже, якщо користувач хоче надати у вільне користування файли з інформацією, програмами і т. і., то йому достатньо організувати на власному комп'ютері, включеному в Інтернет, сервер anonymous FTP. Створення такого серверу — процес доволі простий, програми-клієнти FTP вельми розповсюджені, — тому сьогодні публічні файлові архіви організовані в основному як сервери anonymous FTP. Перелік інформації, яка міститься на таких серверах, включає всі аспекти життя: від звичайних текстів до мультимедіа.

Не зважаючи на розповсюдженість, у FTP є багато недоліків. Програми-клієнти FTP не завжди зручні і прості у користуванні. Користувач не завжди може зрозуміти який файл перед ним, чи той що необхідно, чи ні. Окрім того, не існує простого і універсального засобу для пошуку на серверах anonymous FTP, — хоча для цього і існує спеціальний сервіс archie, але це незалежна програма, вона не універсальна і не завжди її можна ефективно застосовувати. Програми FTP доволі старі і деякі їхні особливості, які були потрібні в часи їхнього створення, не зовсім зрозумілі і потрібні зараз. Наприклад, для передачі файлів існує два режими — двійковий та текстовий, і, якщо користувач неправильно обрав режим передачі, то файл, який необхідно передати, може бути пошкодженим. Опис файлів на сервері видається у форматі операційної системи серверу, а список файлів операційної системи UNIX не завжди з розумінням сприймається користувачами DOS. Сервери FTP нецентралізовані, — звідси випливають ще деякі проблеми. Але незважаючи на все це, сервери anonymous FTP сьогодні — це стандартний шлях організації публічних файлових архівів в Інтернеті.

FTP — сервіс прямого доступу, який вимагає повноцінного підключення до Інтернету, але є можливість доступу і через електронну пошту — існують сервери, які пересилають за допомогою електронної пошти файли з будь-яких серверів anonymous FTP. Проте цей шлях отримання інформації - досить незручний, оскільки такі сервери можуть бути сильно завантажені і запит доволі довго чекатиме своєї черги. Крім того, великі файли при пересилці діляться сервером на частини обмеженого обсягу і, якщо одна з частин загубиться і буде пересланою із пошкодженнями, то весь файл стане непридатним.

Перша реалізація протоколу (1971 р.) передбачала обмін між клієнтом і сервером повідомленнями, що складаються з заголовка (72 біт) і даних змінної довжини. Тема повідомлення включав в себе запит до FTP-сервера або відповідь від нього, тип і довжину переданих даних. В якості даних передавалися параметри запиту (наприклад, шлях і ім'я файлу), інформація від сервера (наприклад, список файлів у каталозі) і самі файли. Таким чином, команди і дані передавалися по одному і тому ж каналу. У 1972 р. протокол був повністю змінений, і прийняв вигляд, близький до сучасного. Команди з параметрами від клієнта та відповіді сервера передаються по TELNET-з'єднання (канал управління), для передачі даних створюється окреме з'єднання (канал даних). У наступних редакціях була додана можливість роботи в пасивному режимі, передачі файлів між FTP-серверами, введені команди отримання інформації, зміни поточного каталогу, створення і видалення каталогів, збереження файлів під унікальним ім'ям. Деякий час існували команди для передачі електронної пошти через FTP, проте згодом вони були виключені з протоколу. У 1980 р. FTP-протокол став використовувати TCP. Остання редакція протоколу була випущена в 1985 р. У 1997 р. з'явилося доповнення до протоколу, що дозволяє шифрувати і підписувати інформацію в каналі управління і каналі даних. У 1999 р. випущено додаток, присвячене інтернаціоналізації протоколу, яке рекомендує використовувати кодування UTF-8 для команд і відповідей сервера і визначає нову команду LANG, що встановлює мову відповідей.

FTP служба побудована за добре відомою схемою "клієнт-сервер". Клієнт (браузер, Windows Commander, NetVampir ...) посилає запити серверу і приймає файли. Сервер FTP (vsftpd, IIS ...) опрацьовує запити клієнта на отримання файла.  

Взаємодія клієнт і сервера за протоколом FTP. Служба FTP базується на двох стандартах: URL (Universal Resource Locator) - універсальний спосіб адресації ресурсів у мережі; FTP (File Transfer Protocol) - протокол передачі файлів.

Протокол FTP

File Transfer Protocol - протокол передачі файлів, протокол високого рівня (а саме, рівня додатків). Використовується службою FTP для передачі файлів. Перший стандарт - RFC114 (File Transfer Protocol AK Bhushan Apr-10-1971). Остання версія - RFC959 (File Transfer Protocol J. Postel, JK Reynolds Oct-01-1985). FTP відрізняється від інших програм тим, що він використовує два TCP з'єднання для передачі файлу. Керуюче з'єднання - з'єднання для посилки команд серверу й одержання відповідей від нього. Для каналу керування використовується протокол Telnet. З'єднання даних - з'єднання для передачі файлів.

1 Керуюче з'єднання - з'єднання для посилки команд серверу й одержання відповідей від нього. Для каналу керування використовується протокол Telnet.

2 З'єднання даних - з'єднання для передачі файлів.

Інтерактивне спілкування

 При передачі повідомлення за допомогою електронної пошти про це повідомлення знає тільки декілька чоловік: автор, адресат та отримувачі копій.

При відправленні повідомлення в групу новин про це знають багато людей, але повідомлення можуть бути прочитані через годину, добу або навіть тиждень.

В Інтернет дуже великою популярністю користується інтерактивне спілкування, яке дозволяє обмінюватись повідомленнями в режимі реального часу. У ньому  час між відправленням повідомлення і отриманням його адресатом може не перевищувати декількох секунд, а отримання відповіді на повідомлення відбувається через декілька секунд або хвилин.

Інтерактивне спілкування – це обмін повідомленнями в режимі реального часу. В залежності від програм спілкування може виконуватися шляхом передавання голосу, відео зображення чи тексту. Для участі в голосовій конференції необхідно мати мікрофон і динаміки, для відео конференції – ще й відеокамеру.

Для функціонування повноцінного інтерактивного спілкування необхідні наступні компоненти:

•    Сервер – програма, яка приймає повідомлення від клієнта, обробляє інформацію в ньому і відправляє їх за потрібною адресою. Працює на віддаленому комп’ютері в мережі.
•    Клієнт – програма, яка відправляє повідомлення на сервер для інших абонентів та приймає повідомлення від них. Працює на локальному комп’ютері кожного співбесідника.
•    Мережа – середовище, в якому передаються повідомлення. Це може бути, наприклад, Інтернет або локальна мережа на основі протоколу TCP/IP.

Основні види інтерактивного спілкування:

1.        Інтернет-пейджер – це програма для інтерактивного спілкування двох користувачів.
В 1996 році чотири ізраїльських програмісти створили компанію Mirabilis, за допомогою якої була створена служба ICQ (I Seek You). Служба забезпечує визначення факту перебування користувача в мережі в даний момент, встановлення з’єднання з ним, відправлення та отримання повідомлень і файлів тощо.

Найпопулярнішими програмами-клієнтами в службі ICQ є:

     •    ICQ

     •    ICQ Lite

     •    Miranda

2.    Чат (chat – розмова, бесіда) – інтерактивне спілкування декількох осіб.

Служба IRC (Internet Relay Chat – почергова розмова в Інтернет) забезпечує спілкування користувачів у рамках обраного каналу. Усі повідомлення, відправлені до каналу, відразу ж на ньому й відображаються.

Найпопулярнішими програмами-клієнтами в службі IRC є:

•    mIRC

•    Microsoft Chat

При участі в інтерактивному спілкуванні слід дотримуватись таких правил:

•    Будьте ввічливі.

•    Пишіть коротко.

•    Не «кричіть» великими літерами.

•    Не повідомляйте про себе конфіденційну інформацію.

•    Не погоджуйтесь на особисті зустрічі.

Intranet Chat – це програма для створення чату в локальній мережі.

Робота з програмою:

•    Запуск

•    Вибір ніка для спілкування.

•    Відправлення повідомлень в чат.

•    Використання бібліотеки смайликів.

•    Створення особистих чатів.

Клієнти MSN Messenger і Windows Live Messenger

У ОС Windows програмою для обміну миттєвими повідомленнями є MSN Messenger, створена 2000 року. Щоб почати у ній роботу, необ­хідно спочатку зареєструватись і отримати обліковий запис. Користувач отримує обліковий запис служби .NET Passport, а також поштову скриньку у поштовій службі Hotmail. Обліковий запис тут називають «паспортом». Дітям до 13 років програма видає дитячий паспорт.

Окрім обміну миттєвими повідомленнями, можна телефонувати майже у всі куточки світу, надсилати файли з одного комп'ютера на інший, організовувати наради, не виходячи з кабінету, або просто грати з друзями у мережні ігри тощо.

Наступницею MSN Messenger є програма-клієнт Windows Live Messenger. Вона ство­рена 2005 р. як один із компонентів Windows Live — набору мережних служб від Microsoft. Логином ко­ристувача тут слугує повна адреса його електронної пошти.

Програма викорис­товує Microsoft Notification Protocol ОІІР (MSNP), що узгод­жений з протоколом TCP.

Клієнт NetMeeting

Meeting також є програмою для інтерактивного спілкування. Вона належить до базового пакета Internet Explorer. NetMeeting дає змогу одночасно працювати над багатьма спільними проектами, наприклад колективно створювати та вносити зміни у текстові файли, декільком користувачам одночасно використовувати ресурси комп'ютера. Необхідні ресурси достатньо встановити лише на один комп'ютер. Корис­турачі мають можливість пересилати один одному файли, повідомлення, розмовляти по телефону. Програма NetMeeting підтримує звуковий режим і режим графічного відображення, тобто користувачі можуть не лише листуватися, але й чути та бачити співрозмовників (проводити голосові та відеоконференції).
Завдяки засобу «Розмова» можна спілкуватись відразу з декількома особами. Крім того, програма NetMeeting дає змогу користувачам малювати на спільній дошці.

Клієнт ICQ

Одною зн айпопулярніших програм для інтерактивного спілкування є ICQ (І Seek You — Я шукаю тебе, на слензі — «Аська»). Програма створена 1996 року чотирма програмістами з компанії Mirabilis (Ізраїль). Вона була першою, яка вміла визначати присутність певних осіб, наприклад друзів чи колег, у певний момент в інтернеті і давала змогу спілкуватись з ними за допомогою мережі в режимі реального часу, пересилати файли тощо.
Тепер, щоб, наприклад, отримати відповідь на лист, не треба затра­чати час і постійно заглядати у поштову скриньку, — повідомлення над­ходять майже миттєво. ICQ посіла вагоме місце, вона швидко одержала прихильників. Під час реєстрації кожному користувачеві присвоюється унікальний числовий номер, який є його логином. Хто раніше за­реєструвався, той має престижний номер з невеликою кількістю цифр.

Сьогодні номер ICQ записують на візитних картках поряд з власною адресою та номерами телефонів. Програму ICQ можна безкоштовно завантажити, наприклад, із сайтів www.icq.com, www.mirabilis.com.

Клієнт Skype

Ще одна популярна програма для спілкування у мережі — це Skype. Її можна безкоштовно завантажити з вузла www.skype.com. За допомогою цієї програми можна здійснювати безкоштовні голосові та відеосеанси з іншими абонентам мережі Skype за системою «комп'ютер - комп'ютер», а за невелику плату телефонувати на мобільні та стаціонарні телефони майже у всі країни світу. Можна відправляти SMS, спілкуватись у чаті та пересилати файли мережею. У програмі реалізований зруч­ний інтерфейс. За допомогою інстру­мента Пошук друзів можна швидко та легко відшукати знайомих, зареєстрова­них у цій програмі, та налагодити з ни­ми зв'язок.

Під час реєстрації кожний корис­тувач отримує унікальне ім'я, бажано на основі свого прізвища, яке буде логином.
Клієнт QIP

QIP (Quiet Internet Pager) — це без­коштовна програма, яка дає змогу спіл­куватися за протоколом ICQ. Це один із найпопулярніших інтернет-месенджерів, реальна альтернатива ICQ. Він харак­теризується зручним, дружнім інтер­фейсом і винятковою функційністю. Програма не вимагає великої кількості системних ресурсів і володіє додатко­вими функціями, недоступними для ко­ристувачів офіційної версії ICQ. QIP моментально доставляє текстові повідом­лення і відразу приймає відповідь.

«Всевидюще око» — це оригінальна функція QIP, яка дає змогу дізнатися, хто додав вас в свій список контактів, читав ваші статус- повідомлення чи проглядав ваші анкетні дані.
Папку «QIP» можна зберігати на флеш-носії та використовувати з будь-якого комп'ютера і мобільного телефону, з якого є вихід в мережу.

Реєстрація в службі обміну миттєвими повідомленнями

Для роботи у програмі інтерактивного спілкування потрібно за­реєструватися і отримати обліковий номер.

Запуск, реєстрацію і вхід у службу миттєвого спілкування розгля­немо на прикладі програми ICQ.

Щоб запустити програму, треба вибрати команди Пуск => Програми=> ICQ => ICQ або клацнути на індикаторі програми ICQ у системному треї на панелі задач.

У вікні програми ICQ треба вибрати тип під'єднання (модем або постійне з'єднання) і клацнути на кнопці для реєстрації. Відкриється перше вікно реєстрації (рис), поля якого потрібно заповнити. Тут створюють пароль і натискають на кнопку Вперед. Відкриється друге вікно реєстрації. Тут треба вибрати секретне запитання, ввести зразок відповіді на нього і безпомилково ввести запро­поноване число. Вперед.

Якщо реєстрація відбулась успішно, користувач отримає повідом­лення і числовий номер ICQ, який буде його логином. Цей номер і пароль треба зберегти. Вперед.
У наступному вікні реєстрації треба зняти усі прапорці та натиснути на кнопку Пуск. Запуститься головне вікно ICQ, і користувач отримає повідомлення-привітання. Тепер потрібно вийти з програми, запустити її ще раз і в стартовому вікні ввести свій номер і пароль. Відбудеться аутентифікація (розпізнавання користувача) і вхід у систему.

Якщо комп'ютер, за яким працює користувач, використовують інші особи, то треба зняти прапорець Не зберігати дані користувача на комп'ютері. Якщо ж це особистий комп'ютер, то можна вибрати опції Зберегти пароль, Автовхід (під час запуску програми автоматично активізовуватиметься особисте вікно користувача) та Автозапуск (під час завантаження системи програма запускатиметься автоматично).