Операційна система Microsoft Windows ХР

Функціональна схема комп’ютера

Принципи фон-Неймана

Більшість сучасних ЕОМ будується на базі принципів, сформульованих американським ученим, одним із «батьків» кібернетики ДЖ. Фон Нейманом. Вперше ці принципи були опубліковані в 1945 р. в його пропозиціях по машині EDVAC. Ця ЕОМ була однією з перших машин з програмою, що зберігається, тобто з програмою, запомненной в пам'яті машини, а не зчитується з перфокарти або іншого подібного пристрою. В цілому ці принципи зводяться до наступного:

1.    Основними блоками фон-неймановской машини є блок управління, арифметико-логічний пристрій, пам'ять і пристрій вводу-виводу.

2.    Інформація кодується у двійковій формі і розділяється на одиниці, звані словами.

3.    Алгоритм представляється у формі послідовності керуючих слів, які визначають зміст операції. Ці керуючі слова називаються командами. Сукупність команд, що представляє алгоритм, називається програмою.

Функціональна схема ПК

Призначення клавіш на клавіатурі

Клавіатура – пристрій для введення символьної інформації і управління роботою комп'ютера. У більшості комп'ютерів використовується ІВМ-сумісна клавіатура, яка має 101 клавішу і декілька індикаторів, що сигналізують про режим роботи клавіатури.

За своїм призначенням всі клавіші поділяються на чотири поля:

1 поле - вміщує клавіші з літерами, цифрами, розділовими знаками, а також ряд управляючих клавіш. На більшості клавіш першого поля зображено декілька символів, натискування однієї і тієї ж клавіш залежно від режиму роботи клавіатури, може привести до введення різних символів.

Перехід у режим введення великих літер здійснюється натискуванням клавіші Сарs Lоск, при цьому загорається індикатор у верхньому правому куті клавіатури, повторне натискання переводить клавіатуру в режим введення малих літер.

2 поле містить дванадцять функціональних клавіш (F1-F12), а також деякі управляючі клавіші. Натискання функціональних клавіш призводить до дій, які визначаються програмою, що в даний момент виконується на комп’ютері.

3 поле - містить клавіші управління курсором. Клавіші із зображенням стрілок переміщають курсор на одне знакомісце у відповідному напрямку.

End - переміщення на кінець рядка;

Ноmе - переміщення на початок рядка;

РаgеUр - переміщення на розмір екрана вгору;

РаgеDoun -переміщення на розмір екрана вниз (використовують для перегляду великих за об'ємом текстів);

Insert (Ins) - переключення клавіатури в режим вставки. У цьому режимі натискування клавіші будь-якої літери приводить до вставки цієї літери в позицію курсора (літери, що розмішуються з правого боку, зсуваються вправо);

Delete (Del) - вилучення літери в позиції курсора (літери, що знаходиться справа від курсора).

IV поле - містить клавіші, які можна використовувати як для набору цифр i знаків арифметичних операцій, так і для управління курсором. Перехід до режиму введення цифр здійснюється при натисканні клавіші Num Lock. При цьому загорається індикатор.

Стандартні управляючі клавіші (справа і зліва від клавіш з літерами):

Еsс - викликає ігнорування будь-яких символів, дій, повернення до попереднього стану;

Таb - переміщення курсора на вісім позицій праворуч;

Shift - клавіша переводу регістрів (великі та малі літери);

Ctrl, Аlt - самостійно не працюють, призначені для зміни значення інших клавіш (натискаються в комбінації з іншими клавішами);

Еnter - клавіша для підтвердження команди, закінчення вводу стрічки;

Backspace - назад, вилучає літеру зліва від курсора, курсор при цьому зміщується на одну позицію ліворуч;

PrintScrn - призначена для виводу на друк зображення екрана;

Раusе - призупиняє виконання програми.

Програма Провідник

Уся інформація, з якою користувач працює на комп’ютері, так само як і програми, за допомогою яких вона обробляється, міститься у файлах. У Windows ХР існує спеціальна програма для виконання звичайних операцій над файлами: збереження, перейменування, видалення, копіювання, переміщення тощо. Вона називається Провідник і запускається за допомогою кнопки Пуск: потрібно скористатися командою меню Пуск/ Програми / Стандартні / Провідник або сполученням клавіш WinKey+E.

Перегляд файлів і папок.     Одним із головних застосувань Провідника є перегляд структури папок і файлів комп’ютера. Вікно Провідник розділене на дві частини. Ліворуч відображається ієрархічна структура папок комп’ютера. Щоб їх сховати/показати, використовується кнопка Папки або команда Вигляд / Панелі браузера / Папки.

На вершині ієрархії знаходиться Робочий стіл. На рівень нижче розташовуються значки Мій комп’ютер, Мережне оточення і Кошик. У групі Мій комп’ютер зосереджені всі ресурси даного комп’ютера, зокрема дисководи і логічні диски, представлені відповідними значками. Сюди також входить папка, що стосується настроювання Windows – Панель керування. Можуть також бути включені деякі інші спеціальні папки в залежності від того, які компоненти Windows ХР установлені.

У правій частині свого вікна Провідник відображає вміст папки, виділеної на лівій панелі. Якщо, наприклад, розкрити ліворуч С: і виділити в ньому папку Install, то праворуч відобразиться її вміст.

Існує можливість розкривати і ховати окремі гілки ієрархічного дерева. Якщо в лівій частині вікна поруч із значком папки розташовано знак [+], це означає, що в середині даної папки знаходяться інші. Щоб переглянути їх, треба клацнути мишею на [+] або двічі клацнути на значку папки. Після цього знак [+] перетворюється на [-], а папки, що містяться всередині, будуть виведені на екран. Частина з них може також містити папки всередині себе. Повторивши ті ж дії, можна переглянути і їхній вміст. Щоб ховати папки, що знаходяться всередині даної папки, необхідно клацнути на знакові [-] поруч з нею або виконати подвійне клацання по цій папці.

 Настроювання Провідника. Існує безліч параметрів, що впливають на перегляд папок і файлів у Провіднику, а також на роботу самого Провідника. Нижче будуть розглянуті найбільш важливі з них.

Зміна ширини панелей. Між лівою і правою панелями Провідника знаходиться вузька сіра смужка. Якщо підвести до неї вказівник миші, то він змінить вигляд на подвійну стрілку. Натиснувши в цей момент ліву кнопку миші, можна перетягнути границю вліво або вправо й у потрібний момент відпустити кнопку миші. Ширина панелей закріпиться і буде залишатися такою до наступної зміни.

Панелі інструментів. Кнопки панелі інструментів виконують ті ж дії, що і деякі команди меню. Відображенням панелі інструментів керує команда меню Вигляд/Панелі інструментів.

Спосіб відображення значків. Усього існує чотири способи відображення значків у правій частині вікна Провідника.

Команди, що відповідають цим способам, знаходяться в меню Вигляд. Файли і папки можуть бути представлені у вигляді ескізів, плитки, значків, списку і таблиці.

Якщо обрано останній варіант, то після кожного імені файлу або папки буде видано інформацію про розмір, тип і дату останньої зміни. Змінити ширину відповідних полів можна, установивши курсор миші на лінію, що розділяє кнопки з заголовками стовпчиків, і перемістивши лінію розділу вліво або вправо.

Сортування і упорядкування значків. Існує чотири способи сортування значків у вікні Провідника. Команди для сортування знаходяться в меню Вигляд/Упорядкувати значки.

Якщо користувач знаходиться в табличному режимі перегляду файлів і папок, то можна швидко відсортувати їх за іменем, типом, розміром або датою, клацнувши на кнопці з заголовком відповідного стовпця. Повторне клацання на заголовку того ж стовпця змінює порядок сортування на зворотний. Наприклад, перше клацання на заголовку стовпця Розмір сортує файли за збільшенням розміру, повторне клацання дозволить відсортувати файли за зменшенням розміру.

Крім різних способів сортування значків, у Провіднику є можливість їхнього автоматичного упорядкування. Для цього є команда меню Вигляд/Упорядкувати значки/автома-тично. При автоматичному упорядкуванні значки шикуються в ряди, ніби прив’язуючись до вузлів невидимої сітки. Перетягнути значок мишею з його місця не можна – він повертається назад. Якщо ж команда автоматичного упорядкування не позначена, то допускається будь-яке розташування значків у вікні, і кожен користувач може зробити це по-своєму.

Керування файлами і папками

Виділення файлів і папок. Виділення одиночного файлу або папки здійснюється одинарним клацанням миші. При цьому потрібний об’єкт виділяється темним кольором.

Для виділення групи файлів потрібно спочатку виділити один з них, а потім, натиснувши клавішу Ctrl і утримуючи її натиснутою, продовжувати виділяти інші файли. Повторне клацання по виділеному файлу скасовує виділення. Коли групу буде виділено, клавішу Ctrl можна відпустити.

Для виділення декількох файлів, що йдуть один за одним, потрібно клацнути мишею на першому файлі в групі, а потім при натиснутій клавіші Shift – на останньому. Усі файли, що знаходяться між ними, стануть виділеними.

Можна також виділити файли, обвівши їх прямокутною рамкою за допомогою миші. Це особливо зручно, якщо не використовується упорядкування значків.

Крім того, для виділення є дві команди в меню Правка, а саме: Виділити все і Обернути виділення.

Створення нової папки.У першу чергу слід виділити в лівій частині Провідника папку, всередині якої потрібно створити нову папку. Потім треба вибрати в меню  Файл команду Створити/Папку, у текстовому полі з’явиться на правій панелі, набрати ім’я нової папки і натиснути клавішу Enter.

Замість того щоб вибирати команду з меню Файл, можна скористатися контекстним меню, що з’являється, якщо клацнути правою кнопкою миші на вільному місці в правій частині Провідника. У цьому меню також є команда Створити/Папку,  і результат ї виконання ідентичний описаному вище. Усі операції, про які піде мова нижче, можна виконати цими двома способами, тому для простоти будуть розглядатися тільки команди основного меню.

Переміщення і копіювання файлів і папок. Існує два варіанти виконання цих дій. Один пов’язаний з використанням буфера обміну, а другий – з перетаскуванням значків мишею.

Через буфер обміну файли копіюються таким способом (після того як потрібні папки і файли виділені).

1. Виберіть команду меню Правка/Копіювати і тим самим занесіть їх у буфер обміну.
2. У лівій панелі Провідника виділіть папку, у яку потрібно помістити файли.
3. Виберіть команду Правка/Вставити.

Якщо файли переміщаються, а не копіюються, то слід використовувати не команду Копіювати, а команду Вирізати. Звичайно, крім команд меню, можна користуватися кнопками панелі інструментів чи клавішними комбінаціями.

Щоб скопіювати або перемістити файли в межах одного диска за допомогою перетаскування, потрібно виконати такі дії:

1.    Виділіть необхідні файли чи папки на правій панелі Провідника. Якщо папка, у яку потрібно скопіювати чи перемістити інформацію, відсутня на лівій панелі, необхідно домогтися її появи, не змінюючи вмісту правої панелі Провідника.

2.    Щоб перемістити обрані об’єкти, перетягніть їх у потрібну папку на лівій панелі. Щоб скопіювати обрані об’єкти, при перетаскуванні необхідно утримувати натиснутою клавішу Ctrl. При копіюванні шляхом перетаскування поруч із вказівником миші з’являється значок (+), це підтверджує, що здійснюється копіювання, а не переміщення.

Примітка. При простому перетаскуванні файлів з одного диска на інший буде відбуватися копіювання. Для того, щоб перемістити файли, необхідно утримувати натиснутою клавішу Shift.

Якщо користувач спробує перемістити програмний (виконуваний) ЕХЕ-файл у нову папку, Провідник створить у новому місці призначення ярлик для цієї програми, залишивши вихідний файл на колишньому місці. Це реалізовано для того, щоб запобігти переміщенню програмних файлів із власних папок, у які вони були спочатку занесені і зареєстровані в системі. Під час перетаскування значка ЕХЕ-файла поруч із вказівником миші з’являється значок у вигляді стрілки, який показує, що перетаскуванням створюється ярлик.

Перейменування папок і файлів. Для перейменування слід виділити необхідний файл одинарним клацанням на його значку або імені. Потім потрібно зробити ще одне клацання на імені (але не на значку) файлу. Після цього навколо імені з’явиться рамка текстового поля, у якій знаходиться миготливий курсор. Залишається набрати нове ім’я і натиснути кнопку  Enter. Також для перейменування файлів можна скористатися командою Файл/Перейменування.

Дуже важливо, щоб клацання на імені файлу виконувалося з досить великим проміжком часу між ними, інакше вони будуть сприйняті як подвійне клацання, і замість перейменування запуститься програма, пов’язана з цим файлом.

Відмінити перейменування (якщо клавішf Enter ще не натиснута) можна, просто натиснувши клавішу Esc, у результаті чого у файлу залишиться колишнє ім’я.

Видалення файлів.      Для видалення слід виділити непотрібні файли і/або папки, а потім вибрати пункт меню Файл/Видалити й у діалоговому вікні, що з’явиться, підтвердити видалення.

Після видалення файли переносять у спеціальну папку, називається Кошик, і зберігаються там якийсь час. З цієї папки їх можна відновити, якщо вони були вилучені помилково. Якщо потрібно, щоб файл відразу видалився остаточно і не попадав у Кошик, то при виборі команди меню Видалити Необхідно утримувати натиснутою клавішу Shift або скористатися  комбінацією Shift+Delete.

Відновлення вилучених файлів. Як відомо, вилучені файли попадають у папку Кошик. Користувач може відкрити цю папку так само, як і будь-яку іншу, і відновити  з неї вилучений файл, повернувши його на вихідне місце. Щоб відновити вилучений файл, потрібно виконати такі дії:

1.    Зробити подвійне клацання по значку Кошик, розташованому на робочому столі, щоб відкрити відповідне вікно.

2.    Вибрати файл або файли, які необхідно відновити.

3.    Вибрати з меню Файл команду Відновити.

4.    Файли відновлюються в ту папку, з якої вони були  вилучені. Якщо ця папка уже вилучена, вона буде також відновлена. Щоб відновити файли з Кошика в іншу папку, найпростіше скористатися Провідником – відкрити з його допомогою папку Кошик, вибрати файли для відновлення і перемістити/скопіювати їх на нове місце.

Очищення Кошика. Час від часу Кошик необхідно очищати, щоб звільнити місце на диску для нових файлів. Якщо папка Кошик уже відкрита, то для очищення можна скористатися командою меню Файл/Очистити Кошик.

Якщо потрібно видалити з Кошика не всі файли, а тільки деякі, то потрібно скористатися звичайними прийомами видалення файлів із папки.

Пошук інформації. У програмі Провідник існує інтегрований засіб для пошуку різної інформації. Щоб його викликати, потрібно натиснути відповідну кнопку на панелі інструментів Провідника або скористатися комбінацією клавіш Ctrl+E. У результаті замість деревоподібної структури в лівій частині програми з’явиться відповідна панель з вибором параметрів для пошуку файлів.

Для пошуку знадобиться опція Усі файли і папки, тому потрібно її вибрати і перейти до настроювання детальної інформації пошуку.

У полі Ім’я файлу або частина імені виводиться або конкретне ім’я файлу, або стандартний шаблон імені з використанням символів «?» (один який-небудь символ) і «*» (довільне сполучення символів). У полі Шукати в вказується, на якому диску слід шукати файл або папку. Відомий текст, що міститься у файлі, може бути заданий у рядку Слово або фраза у файлі.

Для того, щоб зменшити діапазон пошуку, можна скористатися можливостями, які надаються додатковими опціями. За замовчуванням вони сховані; їх можна побачити, клацнувши по кнопці з подвійною стрілкою поруч з одним із пунктів:

·         Коли були внесені останні зміни? – діапазон дат, у межах яких здійснювалося редагування файлу;

·         Який розмір файлу? – приблизний розмір файлу;

·         Додаткові параметри – тип файлу, пошук у вкладених папках, у схованих папках і файлах, врахування регістра символів.

Коли всі критерії пошуку встановлені, слід натиснути кнопку Знайти і приступити до пошуку встановлені, слід натиснути кнопку Знайти і приступити до пошуку. У правій частині вікна Провідника з’явиться список знайдених файлів. До будь-якого знайденого файлу можна безпосередньо у вікні пошуку застосувати будь-які операції, передбачені у Провіднику.

Папка Мій комп’ютер

В ОС Windows є два спеціальні засоби, за допомогою яких можна управляти файлами і папками, що зберігаються у комп’ютері. Це програми Провідник і Мій комп’ютер.

Програма Мій комп’ютер багато в чому подібна програмі Провідник. Відмінність між ними полягає в тому, що за допомогою програми Мій комп’ютер не можна переглядати ієрархічну структуру каталогів та інших ресурсів комп’ютера.

Відкрити папку Мій комп’ютер можна подвійним клацанням по піктограмі, розташованій на робочому столі.

Крім звичайних елементів вікна Windows, вікно Мій комп’ютер ділиться на дві частини:

1.    Панель задач – розташовується в лівій частині вікна, де розташовується набір значків, пов’язаних з поточною папкою. Служить для швидкого доступу до різних засобів. В залежності від поточної папки ці значки будуть розділені на дві або три групи. Ось чотири групи, які найчастіше зустрічаються:

§  Системні завдання – значки в цьому розділі запускають різні дії на рівні системи.

§  Файли й папки: завдання – значки цього розділу запускають команди, які відносяться до файлів і папок.

§  Інші місця – значки цього розділу представляють інші папки вашого комп’ютера.

§  Подробиці – текст в цьому розділі інформує вас про поточну папку і про файли в ній (якщо клацнути по файлу).

Кожен з розділів можна приховати, клацнувши по кнопці з двома стрілками в правому верхньому куті.

2. Панель списку вмісту – розташовується в правій частині вікна і показує вміст поточної папки.

Набір команд, які знаходяться в лівій частині Мій комп’ютер залежить від того, що зображено в правій частині. Отже, ліва панель відіграє роль контекстного меню правої панелі.

Перегляд вмісту файлу, папки, диска можна здійснити, двічі клацнувши мишею на відповідній піктограмі. Відкриється нове вікно, яке міститиме перелік папок чи файлів цієї папки. Повернутися до попередньої папки можна натиснувши кнопку Вгору на панелі інструментів або, скориставшись клавішею Backspase.

Якщо компакт-диск, що знаходиться в дисководі CD-ROM, має засоби для автоматичного запуску, то подвійне клацання на значку дисковода приведе не до відображення вмісту диска, а до запуску програмного забезпечення, що зберігається на ньому. Якщо це не потрібно, тоді слід клацнути правою кнопкою миші по значку дисковода і в контекстному меню вибрати команду Відкрити.

Для перегляду чергової папки щоразу відкривається нове вікно. Якщо користувач бажає, щоб усі папки відображалися в одному вікні Мій комп’ютер, йому необхідно:

§  у меню Сервіс вікна Мій комп’ютер виконати команду  Властивості папки;

§  у вікні Властивості папки на вкладниці Загальні в розділі Огляд папок ввімкнути параметр Відкривати папки в тому самому вікні;

§  натиснути кнопку ОК.

Тепер вміст кожної папки, що відкривається, замінює у поточному вікні вміст попередньої папки. Якщо при цьому необхідно відкрити для однієї з папок нове вікно, треба двічі клацнути по її піктограмі, утримуючи натиснутою клавішу CTRL. Ця ж дія в багатовіконному   режимі викликає появу вмісту папки у вікні, відкритому для попередньої. Для того, щоб закрити одразу всі однопанельні вікна папок, треба клацнути на кнопці закриття одного з них, утримуючи натиснутою клавішу Shift.

Рядок заголовку вікна показує ім’я поточної папки. Спочатку відображається ім’я папки Мій комп’ютер, але як тільки відкривається інша папка, заголовок змінюється.

Навігація в структурі папок здійснюється такими засобами вікна Мій комп’ютер:

§  за допомогою команди Перехід  на панелі інструментів;

§  за допомогою кнопок переходу Вперед, Назад і Вгору на один рівень;

§  зазначенням адреси переходу в полі Адреса;

§  вибором пункту переходу зі списку за допомогою кнопки, що розкриває поле Адреса.

Швидкий доступ до папки Обране і наявність панелі Посилання дають додаткові можливості навігації. Якщо потрібен вихід для навігації в Інтернеті, в правому верхньому куті є значокдопомогою кнопки, що розкриває поле  Windows, клацнувши по якому запускаємо браузер. Якщо ж потрібен перехід для навігації по довідковій системі, для цього служить пункт Довідка в рядку меню.

Але для запуску додатків і відкриття документів вікно Мій комп’ютер використовувати не слід. Його основний недолік – складність структури лабіринту папок. Для того, щоб не губитися в ієрархії, занурення в структуру не має перевищувати одного-двох рівнів, а найкоштовніше, що лежить на такій скромній глибині – це диски комп’ютера. Таким чином, значком Мій комп’ютер користуються насамперед, для виконання операцій з дисками: контролю за їх станом, обслуговування, переміщення і копіювання файлів між дисками, огляду вмісту дисків і т. д.

Перш ніж виконати будь-яку дію з файлами і папками, слід виділити той чи інший об’єкт. Це робиться стандартними для Windows способами.

-          перейменувати об’єкт у вікні Мій комп’ютер можна, скориставшись командою Перейменувати з меню Файл. Після внесення змін в ім’я об’єкта слід натиснути клавішу Enter або клацнути мишею в будь-якому місці вікна.

-          для створення нової папки треба:

§  у вікні Мій комп’ютер відкрити папку, в якій знаходитиметься нова папка;

§  у меню Файл обрати команду Створити, а потім команду Папка або через контекстне меню у вільному місці вікна обрати команди Створити/Папка.

§  Папкам і файлам можна (але не бажано) присвоювати довгі імена, що містять до 255 символів.

-          для копіювання або переміщення об’єктів за допомогою миші слід виконати такі дії:

§  відкрити у вікні Мій комп’ютер  папку, що містить потрібні файли;

§  відкрити друге вікно Мій комп’ютер, а в ньому папку, в яку здійснюватиметься переміщення чи копіювання файлів;

§  розташувати вікна так, щоб обидва були видимими на робочому столі;

§  виділити в першому вікні потрібні файли і папки;

§  перемістити перетягуванням обрані елементи у друге вікно. При цьому для копіювання необхідно утримувати натиснутою клавішу Ctrl. Поки натиснута клавіша Ctrl, курсор буде відмічено значком «плюс» (+). Це підтверджує здійснення операції копіювання.

-          Випадкове копіювання чи переміщення можна скасувати, обравши команду Скасувати з меню Правка відразу після виконання помилкової операції.

-          Методом перетягування можна також перемістити файл на робочий стіл. Якщо при цьому опустити файл на ярлик папки, що знаходиться на робочому столі, файл буде переписано в цю папку. Якщо переміщення файлу з його папки небажане, можна створити на робочому столі ярлик для цього файлу; це дає змогу швидко звернутися до потрібного файлу.

-          Копіювання та переміщення файлів можна здійснювати можна також здійснювати за допомогою відповідних команд з меню Правка. Перевага цього методу в тому, що немає потреби відкривати друге вікно. Для копіювання чи переміщення файлів за допомогою команд меню Правка необхідно виконати такі операції:

§  Відкрити у вікні Мій комп’ютер папку, що містить об’єкти, які потрібно скопіювати або перемістити;

§  Виділити потрібні об’єкти;

§  Для копіювання виконати команду Копіювати, для переміщення - Вирізати;

§  Відкрити у вікні Мій комп’ютер папку, в якій мають розміститися вибрані об’єкти;

§  Виконати команду Вставити.

-          Копіювання та переміщення об’єктів також можна здійснювати за допомогою команд Вирізати, Копіювати, Вставити контекстного меню, яке викликається клацанням на об’єкті правою кнопкою миші на виділених об’єктах.

-          Для вилучення файлів або папок необхідно виконати таке:

§  Виділити файли чи папки, які треба вилучити;

§  Натиснути клавішу Del або виконати команду Видалити з контекстного меню чи з меню Правка;

§  У вікні, що з’явиться, підтвердити вилучення, натиснувши кнопку Так;

§  Можна також перемістити обрані файли і папки на піктограму Кошик, розташовану на робочому столі.

Необхідно пам’ятати, що вилучення папки призводить до вилучення також всіх файлів і папок, які в ній знаходяться!

Програми-архіватори

В інформаційній системі найдешевшими компонентами можуть виявитися власне комп’ютер і програми до нього, а ось створені користувачем документи, книги, фотоальбоми чи відеофільми – безцінними. Щоб не втратити корисних даних унаслідок псування диска чи пошкодження операційної системи, найважливіші дані потрібно періодично архівувати, копіювати на резервні носії і ретельно зберігати.

Призначення і види архіваторів. Програми-архіватори призначені для створення стиснутих копій файлів даних, що є на зовнішніх носіях. Це роблять з метою:

§  економного зберігання даних на носіях;

§  захисту даних паролями від стороннього доступу;

§  перенесення даних на інший комп’ютер;

§  створення копій даних;

§  пересилання даних (файлів і папок) мережею.

Стиснуті файли і папки програма поміщає у файл, який називають архівом.

Архівування – це процес створення стиснутих копій файлів, які поміщаються у файл-архів.

Властивістю архіву (архівованого файлу) є ступінь стискання. Наприклад, 10 % означає, що архів має обсяг 10 % від обсягу файлів, тобто стискання десятиразове; 98 % означає, що стискання майже немає.

Зазвичай у комплекті операційної системи є вбудована програма-архіватор. Якщо ж з деяких міркувань вона користувача не влаштовує, то можна використати програми WinZip, WinRAR, 7-Zip тощо. Вони створюють архіви у різних форматах: zip, rar, arj та ін.

Дії користувача в усіх програмах схожі. Достатньо освоїти одну з них і можна працювати з будь-якою.

Програма-архіватор WinRar. Основними діями програми є:

§  додати файли в архів (створити архів);

§  розархівувати весь архів чи добути окремі файли;

§  відтестувати файли на цілісність;

§  переглянути вміст архіву;

§  вилучити файли з архіву;

§  знайти файли в архіві;

§  закликати майстра на допомогу;

§  отримати інформацію про архів;

§  перевірити архів на наявність вірусів;

§  додати коментарі чи захист, заблокувавши архів від внесення змін;

§  створити архів, саморозархівовується (це SFX-архів) тощо.

У головному меню програми є велика кількість додаткових команд. Вони дають змогу:

§  задати пароль архіву;

§  перейменувати чи роздрукувати файли з архіву;

§  перетворити архів у інший формат;

§  задати інші додаткові параметри архіву.

   

Створення архіву і параметри архіватора. Щоб створити архів чи додати об’єкти до вже існуючого архіву, необхідно у вікні папки вибрати ці об’єкти і виконати одну з таких команд контекстного меню чи команди Файл головного меню:

§ Додати в архів…;

§ Додати в архів назва.rar;

§ Додати в архів і відправити електронною поштою…;

§ Додати в архів назва.rar і відправити електронною поштою.

У випадку другої і четвертої команди архів створюється відразу і буде збережений у тій же папці, де й файли, які архівуються.

Під час виконання першої команди відкривається діалогове вікно (мал. 2), де на закладці Загальні треба ввести або вибрати зі списків  значення параметрів команди:

§ назву архіву і його адресу (Перегляд…);

§ вибрати формат архіву (Rar чи Zip);

§ задати параметри архівування і метод стискування.

 

Корисними є такі параметри архівування:

§ вилучати файли після занесення в архів;

§ блокувати архів, після чого архів не можна буде змінити;

§ створити SFX-архів та ін.

SFX-архів – це ехе-файл, запуск якого веде до автоматичного саморозархівування архіву без участі програми WinRar. Перевага такого способу очевидна, адже не на всіх комп’ютерах наявна ця програма.

Є різні методи стискання.

Кожний з цих методів має свої переваги та недоліки. Чим швидше працює метод, тим менший ступінь стискання.

Найефективніше стискаються текстові та деякі графічні файли. Майже не стискаються ехе-файли і файли, формати яких передбачають автоматичне стискання в момент створення (наприклад, відеофайли).

Комп’ютерні віруси і боротьба з ними

1.   Ознаки і наслідки вірусного зараження. Уперше вірус з назвою Creeper поширився в комп’ютерних мережах у США на початку 1970-х років. Він створений програмістом, який начитався фантастичних романів. Саме у фантастичному романі, задовго до епохи персональних комп’ютерів, описано ефект вірусного зараження комп’ютера.

Вірус – це невелика програма, яка, потрапляючи у комп’ютер, здатна виконувати небажані дії. Програмістів, які створюють віруси, можна вважати терористами. Віруси потрапляють на комп’ютер із заражених дискет, флеш-носіїв, компакт-дисків, а також з локальної мережі та інтернету. Достатньо, наприклад, вставити флеш-носій у заражений комп’ютер, і носій отримає букет вірусів, та навпаки.

Одною з ознак вірусного зараження є сповільнення роботи комп’ютера головно через захоплення вірусом оперативної пам’яті. У цьому разі повільно запускаються програми і відкриваються документи, повільно закачуються веб-сторінки аж до повної зупинки, щораз частіше зависають програми, некоректно відкриваються чи зовсім не відкриваються окремі файли, папки і диски.

Є віруси, які руйнують файли, особливо системні, що може спричинити «параліч» чи «падіння» ОС, а також втрату даних на диску.

Незначна зміна обсягів файлів – також ознака вірусного зараження.

З-поміж сучасних носіїв інформації лише оптичні диски захищені від вірусів під час експлуатації (тобто читання даних). однак віруси можуть бути занесені на них під час записування даних разом із зараженим файлом.

Перші віруси не були особливо шкідливими, їх створювали фахівці для пізнання нового явища – здатності програми саморозвиватися та дописуватись до інших програм. Та скоро з’явились шкідливі віруси, які руйнували файлові структури на комп’ютерах. Сьогодні віруси стали більш прагматичними і намагаються викрасти з ПК цінні дані: номери банківських карток, паролі доступу до ресурсів тощо.

2.   Різновиди вірусів. Різновидів вірусів є багато, а власне вірусів – сотні тисяч.

Файлові віруси дописують себе до виконуваних файлів і під час запуску цих файлів «розмножуються» в оперативній пам’яті комп’ютері, заражаючи інші запущені програми.

Мережні віруси поширюються через інтернет чи локальну мережу. Це трояни, хробаки, поштові чи скрипт-віруси.

Троянами називають різновид мережних вірусів шпигунського призначення. Ці віруси здатні викрадати через мережу цінну інформацію: паролі доступу, номери кредитних карток, документів тощо. Захист від таких вірусів називають антифішингом.

Віруси-хробаки – це віруси, які, повзаючи в мережі, швидко розмножуються, перевантажують мережу, сповільнюють або паралізують її роботу і комп’ютер користувача.

Поштові віруси, потрапляючи на комп’ютер з електронною поштою, нишпорять по адресній книжці. Вони можуть відіслати фальшивого листа будь-кому нібито від імені користувача.

Скрипт-віруси можна отримати, переглядаючи веб-сторінку. Ці віруси вміють знаходити дірки в захисті Windows і в браузері Internet Explorer чи в поштовій програмі MS Outlook Express.

Рекламні віруси не чинять шкоди комп’ютеру, однак заважають, демонструючи рекламу у вікнах, що випливають несподівано.

Макровіруси поселяються в офісних документах і програмах та сповільнюють їхню роботу.

3.   Профілактичні заходи. «Вилікувати» комп’ютер не завжди легко. Легше вжити профілактичних заходів, ніж «лікувати» комп’ютер, а саме:

§ виконувати антивірусну перевірку носіїв, які побували на чужих комп’ютерах;

§ регулярно оновлювати антивірусні бази;

§ не скачувати з інтернету все, що потрапило під руку;

§ не відкривати підозрілі листи, особливо додатки до них;

§ не запускати невідомі ехе-файли, зокрема, отримані з мережі тощо.

Ефективним першим бар’єром на шляху мережних вірусів і головно спроб несанкціонованого доступу до комп’ютера є програма-брандмауер.

Дієвий захист від вірусів, а також ефективний лікувальний засіб – сучасні антивірусні програми.

4.     Антивірусні програми. Без антивірусної програми комп’ютер протримається недовго. Користуватися антивірусною програмою легко й зручно. Популярною для захисту даних на комп’ютері є програма «Антивірус Касперського». Програма забезпечує надійний захист, однак має суттєвий недолік: гальмує роботу системи та інших програм. Швидкими є програми Doctor Web i NOD32.

Основні функції антивірусної програми такі:

§ постійний захист комп’ютера (антивірусний моніторинг);

§ перевірка комп’ютера, інтернет-контактів, електронної пошти;

§ захист від атак під час відвідування потенційно небезпечних веб-вузлів;

§ лікування;

§ занесення файлів у карантин або вилучення заражених чи пошкоджених файлів;

§ створення диска аварійного відновлення системи.

Моніторинг – це відстежування підозрілих файлів і змін у файловій системі. Моніторинг комп’ютера може відбуватися постійно.

Завдяки постійно ввімкненому моніторингу зовнішні носії можна не перевіряти на наявність вірусів, оскільки під час їхнього приєднання перевірка  відбувається автоматично. Для нормалізації роботи можна тимчасово вимкнути антивірусну програму, якщо комп’ютер не контактує із зовнішнім світом.

Різновидом моніторингу є протиактивний захист – відстежування підозрілих процесів, які можуть відбуватися з файловою системою чи реєстром операційної системи, а також їхнє блокування. Програма буде запитувати в користувача дозволу виконати чи заблокувати підозрілі процеси.

Корисні також програми-ревізори, які стежать за цілісністю файлів на жорсткому диску і за всіма їхніми змінами. Завдяки цьому вони можуть своєчасно виявити не тільки відомі, а й нові віруси.

Перевірка (сканування) – це аналіз усіх або частини файлів та оперативної пам’яті на наявність вірусів. Є декілька режимів перевірки:

§ проста перевірка на наявність вірусів;

§ перевірка з лікуванням;

§ перевірка з вилученням зараженого файлу тощо.

Перевірка – тривалий процес. Її варто виконувати у фоновому режимі, запускаючи вручну чи автоматично за розкладом. Під час простої перевірки програма лише інформує користувача про наявність чи відсутність вірусів. Варто відразу перевіряти файли в режимі лікування.

Лікування – це вилучення вірусу. Хворі файли будуть або вилікувані, або вилучені, або поміщені на карантин (в окрему папку), якщо лікування не дає результату. Згодом, після оновлення баз, програма ще раз намагатиметься вилікувати файли, які є на карантині.

Антивірусні бази містять штампи (зразки) вірусів, за допомогою яких програма розпізнає віруси у файлах. Нові віруси з’являються щоденно. Тому варто регулярно поновлювати бази. Якщо програма не вміє робити це автоматично, то потрібно приєднатись до інтернету, активізувати вікно програми, відшукати у вікні кнопку Оновлення баз і натиснути її.

Загальні рекомендації щодо використання антивірусних програм такі. Варто періодично виконувати перевірку всіх чи окремих дисків у режимі автоматичного лікування виявлених заражених файлів.

Програми обслуговування дисків

Розміщення інформації на магнітних дисках.
Форматування

Інформація на диску записується вздовж концентричних кіл — доріжок, поділених на сектори.

Сектор — це мінімальна одиниця читання і запису даних на диску. Роз­мір сектора вказує, скільки байтів може бути записано в сектор. Ємність диска залежить від кількості доріжок на дис­ку, кількості секторів на доріжці й роз­міру сектора.

Форматування:

    v  Фізичне:

              Ø     Доріжка

             Ø  Сектор

  v  Логічне:

            Ø  Сектор завантаження

            Ø  FAT

            Ø  Кореневий каталог

Нові диски перед використанням необхідно відформатувати.

Кластер — мінімальна одиниця розміщення інформації, яка включає один або кілька секторів. Всі файли на диску зберігаються у вигляді ланцюж­ків кластерів-

Таблиця розміщення файлів (File Allocation Table, FAT) — це список кластерів диска, за яким ОС знаходить всі частини необхідного файла. Для надійності на диску знаходяться дві однакові таблиці розміщення файлів.

Утіліти — сервісні програми, що поширюють можливості ОС.

Щоб форматувати диск в операційній системі Windows XP, достатньо виб­рати команду Форматувати... контекстного меню диска. Перелік дисків можна побачити у вікні Мій комп’ютер або у програмі для роботи з фай­лами і папками Провідник.

Діагностика і корекція дисків. Програми для діагностики та корекції дисків використовуються:

§ для виявлення та виправлення логічних помилок у файловій системі;

§ виявлення фізичних дефектів поверхні диска.

Щоб почати перевірку диска, потрібно за допомогою контекстного меню диска викликати вікно властивостей (команду Властивості та на вкладинці Сервіс вибрати кнопку Виконати перевірку) розділу перевірки дисків. У вікні Перевірка диску встановіть при необхідності параметри перевірки:

§ Автоматично виправляти  помилки файлової системи – якщо цей прапорець не встановлено, то після знаходження кожної помилки програма буде запитувати користувача про необхідність її виправлення;

§ Перевіряти й намагатися відновити пошкоджені сектори – при встановленні цього прапорця буде виконана перевірка поверхні диску на наявність пошкоджень. Для дисків великого об’єму ця процедура може зайняти досить тривалий час.

Натисніть ОК для запуску перевірки диску і дочекайтесь її завершення. Для системного розділу перевірка може бути відкладена до наступного перезавантаження.

Дефрагментація дисків.Під час запису на диск ОС відводить для файлів вільні кластери.

Фрагментація — явище, при якому в процесі вилучення і перезапису файлів через деякий час на диску утворюється багато порожніх кластерів, а також багато файлів, записаних в кластерах на різних дільницях диска. Це сильно уповільнює пошук/завантаження файлів і призводить до додатко­вого спрацювання дисководу.

Дефрагментація — оптимізація дискового простору, упорядкування кластерів, які належать одному файлу.

Для виконання дефрагментації диска потрібно вибрати команду Властивості контекстного меню диска та на вкладинці Сервіс вибрати кнопку Виконати дефрагментацію.

Вікно програми (мал. 3) дефрагментації диска поділено на дві основні області. У верхній частині знаходиться перелік томів (логічний дисків) даного комп'ютера.

У нижній частині відображається графічне подання того, на­скільки фрагментованим є диск. Кольорами показуються стани за­повнення вибраного тому диска:

§  червоним відображаються фрагментовані файли;

• білим показується вільний простір на даному томі;
•  синім виводяться неперервні (нефрагментовані) файли;
•  зеленим показуються системні файли, які не можуть бути пере­міщені програмою дефрагментації диска. Ці системні файли не є частиною операційної системи Windows, а належать файловій системі.

Перед виконанням дефрагментації можна знайти всі фрагментовані файли й папки, натиснувши кнопку Аналіз і проаналізував­ши обраний логічний диск. Після проведення аналізу відображається діалогове вікно з рекомендацією до дії. Аналіз варто прово­дити регулярно, а дефрагментацію - тільки після відповідної рекомендації програми дефрагментації диска.

Отримані відомості дозволять дізнатися, як багато фрагментованих файлів і папок містить обраний диск, і вирішити, чи варто виконувати дефрагментацію.

Для запуску процесу дефрагментації достатньо натиснути на кнопку Дефрагментація в основному вікні програми або у вікні Аналіз завершено.

Час, необхідний для дефрагментації диска, залежить від декількох факторів, у тому числі від його розміру, числа файлів на диску, відсотка його фрагментації та доступних ресурсів системи.